Тамара Коломієць - Вірші - 13 Листопада 2012 - ЧИТАНКА онлайн - Для дітей українською онлайн
Субота, 10.12.2016, 15:42
Вітаю Вас, Гість
Головна » » Тамара Коломієць - Вірші
Тамара Коломієць - Вірші

СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК 

Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І підспівують дерева
За парканом у саду.
І вусатий садівник,
Що вставати рано звик,
Щось веселе замугикав,
Поливаючи квітник.
Підмугикує вода,
На листочках осіда,
А проміння у краплинах
Світлу райдугу гойда.
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І усе-усе довкола
Вторить пісні до ладу.
Стоїть новий будинок.
До нього — сто стежинок.
А в ньому — сто доріжок.
Там тупця двісті ніжок.
Там сотня голосочків,
Дзвінкіших від дзвіночків.
Там всілись на полиці
Ведмеді і лисиці.
Там крейсер у куточку
Пливе по килимочку.
На стінах — сто картинок
З героями казок.
Всі знають цей будинок.
Він зветься — дитсадок.

БРАТИК I СЕСТРИЧКА 

Братик для сестрички
Чистить черевички,
Сплів бичка з соломи,
Склеїв з шишок гнома.
І тепер по килимку
їздить гномик на бичку.
А сестричка, хоч мала,
Голку й заполоч взяла.
Вишила два носики,
Вишила два хвостики
Ще й двоє оченяток,
Наче маченяток.
І вже із сорочини
Співають дві пташини
На різні голоси...
— На, братику, носи!..


ПРАЛЯ 

Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Лийся, водичко, із крана,
Буде спідничка попрана.
Лийся, водичко, сріблиста,
Буде хустиночка чиста.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.

ЧОЛОВІЧКИ 

Поглянь, які із жолудів
Виходять чоловічки —
В них круглі шапочки руді
І загорілі щічки...
На підвіконня влізуть вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинки-ніжки
І пострибають в ліжко.
Дівча їх всіх порозставля
І запита:
— Ви звідкіля?
— А нас дістав на дубі
Хлопчисько білочубий.
Нам ручки-ніжки поробив
І на віконце підсадив.
Такий химерний чоловік —
Нас залишив, а сам утік!

ПІВЕНЬ

Немає пластиліну?
Дістану добру глину.
Із неї виліплю курчат
І півня-забіяку.
Курчата всі навтікача
Від півня з переляку.
Тоді зліплю я квочку
І посаджу в куточку.
— Квох-квох! — вона позве малих
І гордо стане поміж них.
А півень лапами гребне:
— Ко-ко!.. Знайду зернята...
Ану ж бо слухайте мене,
Бо треба слухать тата!..

ВІТРЯЧОК

З цупкого аркуша-листка
Зроблю верткого вітрячка.
Ріжки надріжу і загну,
Гвіздком до палиці припну.
Хай лопотить на вітерці,
Немов летить в моїй руці.
Хурчать крильцята вітрячка,
Немов пропелер літачка! 

ОСІННЄ НАМИСТО 

У гайок росистий
Побіжу.
Для сестри намисто
Нанижу.
Із шипшини —
Червоний разок.
З горобини —
Червоний разок.
А з доспілих
Жовто-білих
Горошин —
Теж один разок.
І ще разок один.
Ще й з акації
Дрібнюсіньких
Намистиночок
Чорнюсіньких —
Два разочки невеличкі.
Щоб для мами
І сестрички.

Категорія: Вірші | Переглядів: 14161 | | Теги: Тамара Коломієць

Музичні листівки